Кривоніс В'ячеслав Володимирович
25-річний старший солдат Вячеслав Кривоніс, позивний Сармат, загинув 5 грудня 2022 року поблизу села Первомайське Покровського району Донецької області. У бою з ворогом отримав осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу.
Вячеслав народився в селі Кантелина Вінницької області. Закінчив сільську школу. Потім здобув професію штукатура-маляра у Вінницькому вищому професійному училищі №7. Працювати почав ще в студентські роки, щоб забезпечити себе. Після завершення навчання у 2016-му підписав контракт із ЗСУ. Воював в АТО/ООС впродовж 2 років. Після демобілізації заробляв на будівництвах у Києві. Вдома все робив своїми руками та завжди навчався, коли чогось не вмів.На другий день повномасштабного вторгнення чоловік, як ветеран із бойовим досвідом, повернувся до Збройних Сил України. Служив в 11-му окремому мотопіхотному батальйоні, що в складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади.
Поховали Героя в рідному селі, яке він дуже любив та хотів там завжди жити.Вдома на В'ячеслава чекали батьки, дружина, син, сестри, бабуся та інші рідні, з якими він був близький.
Баніт Олексій Олександрович 30.03.2003-01.12.2023
Хлопець, який нічого не боявся, а бачив лише ціль знищити ворога та повернутись назад до рідних.Він пожертвував своїм життям заради нашого майбутнього, щоб ми жили в безпеці та не зустрічались віч-на-віч з ворогом. Олексій записався добровольцем до загонів Львівської тероборони з 13 березня 2022 року.І в березні 2022 року юнак вважався солдатом військової частини А7394, а згодом військовослужбовцем 125 бригади тероборони ЗСУ. Проходив військову службу у найгарячіших точках.1 грудня 2023 року військовий загинув у селі Федорівка, що на північ від Соледара. Йому було 20 років, до свого 21-річчя хлопець не дожив два місяці.
Фролова Ірина Володимирівна
05.04.2000 – 02.06.2023
Проходила службу солдатом у 72-гій ОМБр імені Чорних Запорожців на посаді оператора-навідника.
Уже на службі вступила до Білоцерківського інституту економіки та управління, і здобувала спеціальність психолога.
Ще задовго до повномасштабного вторгнення молода красуня-бійчиня виконувала бойові завдання на Сході України в Донецькій та Луганській областях, була учасницею бойових дій та мріяла про мирне життя в своїй державі.
Козорізенко Олексій Миколайович
05.11.1990-18.03.2022р.
Ще з 2015 року вступив до лав ЗСУ за контрактом на посаду матрос, брав участь в АТО, за що був нагороджений подяками, грамотами, нагрудним знаком "Ветеран війни"( Учасник Бойових Дій) Звільнився 2018р.
У 2021р вступив до лав ЗСУ за контрактом до 59-ї ОМПБ ім. Якова Гандзюка на посаду молодший сержант, командир відділення А 2960. Позивний « Богун».З початком повномасштабного вторгнення виконував бойові спеціальні завдання. Він відзначився мужністю та героїзмом, неодноразово рятував життя своїх побратимів. Був одним із найкращих командирів брига ди, про що неодноразово стверджують його побратими.
Мріяв мати власну свиноферму.
Романюк Юрій Юрійович
09.12.1973 – 09.05.2022
Молодший сержант.Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників в м. Лиман Донецької області.Ріс Юрій веселим, доброзичливим хлопчиком, легко находив нових друзів, проявляв якості лідера. Любив фотографувати, співати.
У перші дні повномасштабного вторгнення росіян Юрій рішуче сказав: «Я повинен іти захищати свою родину, рідну Україну.
26.02.2022 року Юрій був призваний до служби. Після навчання з м. Житомир відправили у зону бойових дій.
Антух Олег Сергійович
19.10.1998 – 30.04.2022
Старший солдат навідник міномету 120 калібру «Молот» 26 квітня 2019 року був зарахований для проходження військової служби у Збройних Силах України.З початком повномасштабного вторгнення був зарахований в 59 бригаду ім. Я.Гандзюка ЗСУ 9 Окремий Мотопіхотний батальйон 1мінометна батарея , 2 взвод.
Олег, як солдат по характеру був витриманий, цілеспрямований, морально стійкий. Був нагороджений кількома відзнаками за участь у боях
Фльорко Григорій Павлович
24.07. 1975 - 29.09.2023
Своєю порядністю, доброзичливістю притягував людей. У нього було багато друзів і колег. Він зводив добротні будинки для людей, даючи надію на життя багатьом сім’ям і родинам. Адже він і сам любив життя, дбав про свою родину.Коли на нашу рідну землю ступив ненависний чобіт окупанта, він не стояв осторонь, не ховався, а на початку березня пішов на фронт, у лави артилеристів, захищати свою землю, свою Батьківщину, свою сім’ю та родину.
